Вентральна грижа - це післяопераційний вада м'язів і сухожиль черевної стінки. Він формується в обрости рубця, який залишається після хірургічного втручання. Цей тип випинання відноситься до посттравматичного.
Що стосується статистичних даних, то вентральна грижа формується у 11-19% пацієнтів, які перенесли операцію. 50% хворих виявляють випинання вже на першому році після втручання. У решти 50% грижа з'являється в п'ятирічний відрізок часу після операції. Трапляється, що випинання з'являється після хірургічного втручання на предмет видалення грижі. У цьому випадку мова йде про рецидивуючої вентральної грижі. Ризик її появи вище, якщо операція була незапланованою і проводилася в терміновому порядку.
Функції передньої стінки очеревини різноманітні, вона має кілька шарів. Випинання з'являється в самому міцному, але не еластичному шарі - в м'язово-сухожильно.
Вентральний тип випинання, як і інші грижі має ворота, мішок і вміст мішка. Найчастіше вони формуються після оперативних втручань на предмет позбавлення від міоми матки, кісти яєчника, кишкової непрохідності, виразки шлунка, апендициту, холециститу, пупкової грижі і деяких інших.
Зміст статті:
- Причини виникнення вентральної грижі
- Симптоми вентральної грижі
- Діагностика вентральної грижі
- Лікування вентральної грижі
Причини виникнення вентральної грижі
Факт спадковості. Системна дисплазія або порушення розвитку сполучної тканини - це генетично детермінована патологія, здатна привести до формування грижі. Якщо пацієнт, котрий переніс операцію, має вроджену слабкість сполучної тканини, сухожиль і зв'язок, то ризик формування вентрального випинання значно зростає. На те, що у хворого є спадкова дисплазія, може побічно вказати тонка шкіра, на якій легко формуються розтяжки, високий зріст, грижі в інших областях, підвищена рухливість суглобів і астенічний тип статури. Якщо у пацієнта є два або більше ознаки, що вказують на дисплазію, то лікування грижі буде ефективно лише з накладенням синтетичного протеза.
Недотримання режиму, встановленого пацієнту після операції. Невиконання лікарських рекомендацій веде до формування грижі. Необхідно розуміти, що післяопераційний шов - це не тільки зовнішній дефект. Загоєння шкірної рани не означає повне одужання і можливість приступати до повноцінного фізичної праці. Найдовше буде зрощуватися сухожильная пластина (апоневротіческой частина рани), яка відповідає за цілісність стінки очеревини. Якщо у пацієнтів молодого віку цей термін займає до 4 місяців, то люди похилого віку можуть дочекатися загоєння лише через півроку і більше. Якщо у людини є супутні захворювання, то процес повного рубцювання може затягнутися до року. Саме тому так важливо виконувати всі рекомендації хірурга, і, при необхідності, носити бандаж.
Збій процесу загоєння післяопераційної рани. Трапляється, що навіть в умовах найсуворішої стерильності відбувається інфікування рани. В результаті запускається процес нагноєння, що впливає на терміни загоєння і на формування повноцінного рубця. У підсумку він стає не таким міцним, як мав би бути. Інфекція, що потрапила в рану, не вказує на неодмінна формування грижі, але значно підвищує ризики її освіти. У деяких випадках спостерігається індивідуальна непереносимість матеріалу, використовуваного для накладення швів. В результаті відбувається його відторгнення і незрощені краю розходяться.
Наявність супутніх хвороб. Підвищити ризик формування випинання здатні будь-які захворювання, що провокують підвищення внутрішньочеревного тиску. Це і бронхіти, астма, запори хронічного характеру. Крім того, вплив надає зайву вагу, аденома простати і інші хвороби. У підсумку, краю післяопераційної рани постійно піддаються натягу. Порушується їх кровообіг, постачання нервами - як результат, формується нещільний рубець. Крім того, на нормальне кровопостачання можуть вплинути: атеросклероз, гіпертонія, ішемія, цукровий діабет.
Причому ризики підвищуються навіть при наявності одного з перерахованих захворювань. Щоб їх знизити, слід спробувати позбутися від наявних проблем до початку операції. Їли захворювання носять хронічний характер, то необхідно дочекатися їх стійкої ремісії.
Небезпечний зайву вагу в плані формування грижі. Якщо випинання оперувалося неодноразово, якщо воно має значні розміри, то слід знизити масу тіла і лише після цього виконувати хірургічне втручання.
Помилка лікаря в плані виконання техніки ушивання. Ця причина є найменш поширеною. Проте, іноді хірург вибирає невідповідну техніку і спосіб ушивання рани, іноді занадто сильно, або занадто слабо стягує її краю. В результаті формується дефект.
Симптоми вентральної грижі
Випинання, що утворюється в районі післяопераційної рани на передній стінці очеревини. Воно локалізується вздовж лінії наявного рубця.
Якщо грижа з'явилася недавно, то її можна вправити, болів на ранніх етапах людина не відчуває.
Болі в районі випинання з'являються в міру прогресування патології. Вони можуть виникати в моменти підйому тяжкості, при напруженні і здійсненні різких рухів.
Якщо грижа не лікується, біль стає постійним, її характер - переймоподібний.
Якщо грижа формується в надлобковій області, то можливі порушення процесу сечовипускання.
Гіперемія шкірних покривів, підвищення температури тіла, порушення з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювота, посилення газоутворення), поява крові в випорожненнях - ці симптоми з'являються при обмеженні вентрального випинання або при розвитку інших ускладнень.
Діагностика вентральної грижі
Труднощів у плані виявлення патології у діагностів не виникає. Як правило, буває достатньо візуального огляду пацієнта, щоб побачити вентральне випинання грижі. Хворого просять тугіше або покашляти, щоб оцінити дійсний розмір грижі.
Ультразвукове дослідження дозволяє оцінити розміри і форму випинання, а також наявність спайок.
Різні варіації рентгенологічного обстеження дозволяють оцінити функціонування шлунково-кишкового тракту, визначити наявність спайок і ставлення внутрішніх органів до виник випинання.
Для уточнення важливих для доктора параметрів, пацієнта іноді спрямовують на МСКТ або на МРТ. У деяких випадках проводять колоноскопію.
Лікування вентральної грижі
Без хірургічного втручання позбутися випинання вентральної грижі не вдасться. Буде потрібно лікування і корекція стінки очеревини з видаленням утворився мішка і наступною пластикою.
натяжна пластика
Випинання вшиваються за допомогою ниток. Виконати цю процедуру можливо лише у молодих пацієнтів, розмір грижі яких невеликий. Крім того, важливо відсутність супутніх захворювань. Справа в тому, що такий метод втручання має високий відсоток рецидивів, який доходить до 30%.
З переваг натяжної методу:
простота виконання з технічної точки зору;
невисока ціна на матеріали та обладнання, що використовується.
З недоліків натяжної методу:
ризик рецидиву до 30%;
порушення функції дихання через занадто сильного натягу рани;
виникнення болю унаслідок сильного натягу.
Герінопластіка ненатяжной
Те місце, де було випинання закривається за допомогою синтетичного протеза. Він виготовляється з поліпропіленової сітки і впроваджується безпосередньо під шкіру або по фасцію.
З переваг даної методики:
Низький відсоток рецидивів.
Відсутність больового синдрому після операції або його незначна вираженість.
Відсутність дихальних порушень.
При доповненні ненатяжной методу абдоменоліпопластікой з'являється можливість пластичного відновлення стінки очеревини навіть при випинання гігантського розміру.
З мінусів ненатяжной методу:
Висока цінова категорія проведеної операції.
Підвищення ризику розвитку ускладнень - сіроми, гематоми, нагноєння.
У теорії - відторгнення імплантується сітки, поява почуття присутності чужорідного тіла.
При виникненні спайок між сіткою і кишечником можливий розвиток кишкової непрохідності. (Читайте також: Причини і симптоми кишкової непрохідності)
Герінопластіка протезірурюшая з використанням лапароскопа
Цей спосіб оперативного втручання є найменш травматичним і найбільш сучасним. У черевну порожнину також вводиться сітчастий імплантант, проте для цього не потрібно виконання розрізів в області самої грижі. В результаті ризик її нагноєння відсутня.
З переваг даного методу:
Черевна порожнина пацієнта практично не травмується.
Біль відсутня, або вона мінімальна.
Вкрай низький відсоток рецидивів.
Відсутність ранових ускладнень.
Короткий відновний етап і швидка можливість повернутися до трудової діяльності.
З недоліків методу:
Вартість операції вкрай висока.
Процес навчання хірургів трудомісткий і тривалий.
Потрібно оснащення медичного закладу дорогим обладнанням, що не завжди можливо.
Висновки по лікуванню вентральної грижі
Зробити вибір на користь того чи іншого методу хірургічного втручання можливо лише з урахуванням рекомендацій лікуючого лікаря. Для цього необхідно проходження комплексного обстеження з отриманням повних даних про стан пацієнта.
Крім того, вибір методики здійснюється з урахуванням наявності у пацієнта можливості переносити загальний наркоз.
Що стосується консервативної терапії, то вона можлива лише за наявності серйозних протипоказань до проведення операції. В цьому випадку хворому рекомендують дотримуватися дієтичної схеми харчування, відмовитися від фізичних навантажень, займатися профілактикою запорів і метеоризму, носити індивідуально підібраний бандаж.
Щоб уникнути ризику рецидиву або звести його до мінімуму, хворому потрібно неухильно виконувати всі рекомендації лікаря, дотримуватися правильного харчування, нормалізувати вагу і домогтися регулярного спорожнення кишечника.