Протягом тисячею років люди були впевнені в тому, що такий розлад психіки як жіноча істерія і справді існує. Перший опис симптомів відбулося приблизно в 1900 до н.е., а сам термін "істерія" був введений Гіппократом в V столітті до н.е..
Наукові дослідження жіночої істерії почалися близько 200 років тому. До цього дане явище пов'язувалося з втручанням потойбічних сил. "Істеричок" називали відьмами, вважали, що вони одержимі бісом і навіть стратили.
Бум жіночої істерії припадає на Вікторіанський період у Великобританії. Тоді десяткам тисяч жінок ставили однаковий діагноз, при цьому у них спостерігалися нібито одні й ті ж симптоми (біль в спині, нервовий тик, конвульсії і підвищена чутливість до дотиків). До слова, на цю тему навіть зняли фільм під назвою "Без істерики!" (2011), який розповідає про методи боротьби з нападами жіночої істерії в Англії.
На думку тодішніх медиків, причина розладів полягала в зміщенні матки, а для профілактики виписували ароматичні солі. Вважалося, що як тільки жінка з таким діагнозом, відчувши схвильованість, вдихне аромат солей, "блукаюча матка" тут же повернеться в правильне положення, а нервовий припадок обійде її господиню стороною.
Такий метод лікування описувався ще Гіппократом, якому довіряли аж до XIX століття, коли зв'язок нервових розладів зі станом нервової системи стала очевидною. На жаль, жіноча істерія іноді лікувалася з використанням радикальних методів. Одним з прихильників таких був Роберт Бетті, який проводив видалення яєчників здоровим жінкам.
У ХХ столітті до дослідження істерії приступив Зигмунд Фрейд, заявивши, що чоловіки також можуть страждати від такого розладу. Однак, по ходу розвитку науки, думка вчених про природу хвороби кардинально змінилося. У 1980 році було прийнято рішення про виключення істерії зі списку захворювань, визначивши її як один із симптомів інших душевних розладів.