Міома матки - одна з найбільш поширених патологій жіночої репродуктивної системи: в структурі гінекологічних захворювань цього стану належить близько 30%. Найчастіше дане новоутворення зустрічається у пацієнток у віці 35-40 років. Міома матки є доброякісним гормонозалежним освітою міометрія з дуже низьким ризиком малігнізації. Завдяки прогресу в сфері гінекології та фармакології, вдалося істотно знизити кількість показань до оперативного лікування цієї патології. Більш детально про методи консервативного лікування міоми матки, відповідно до сучасних рекомендацій, читайте на далі в цій статті.
Що слід з'ясувати перед призначенням консервативного лікування міоми матки
Успіх лікування міоми матки в великій мірі залежить від грамотно зібраного анамнезу та проведених діагностичних заходів. Правильно поставлені запитання допоможуть з'ясувати наявність у жінки можливих факторів ризику виникнення гінекологічних захворювань, обтяженого сімейного анамнезу, супутніх патологічних станів.
Метою проведення лабораторно-інструментальних досліджень є не тільки підтвердження діагнозу міоми матки, але і пошук супутніх патологічних станів, без корекції яких лікування новоутворення не буде ефективним.
Більш докладно про те, які методи дослідження необхідно провести, відповідно до сучасних клінічних рекомендацій ведення пацієнтів з міомою матки, читайте в статті: Міома матки: чи варто боятись цієї пухлини?
Консервативне лікування міоми матки:
• Показання до консервативного лікування міоми матки;
• Застосування гестагенів в консервативному лікуванні міоми матки;
• Андрогени як препарати для консервативного лікування міоми матки;
• Внутрішньоматкова гормональна система для консервативного лікування міоми матки;
• Роль антагоністів гонадотропних-рилізинг гормонів в лікуванні міоми матки;
• Недоліки консервативного методу лікування міоми матки.
Читайте нас в Telegram.
>
Роль антагоністів гонадотропних-рилізинг гормонів в лікуванні міоми матки
Використання даної групи препаратів призводить до настання фармакологічної аменореї - як наслідок, розміри матки істотно зменшуються. Антагоністи гонадотропних-рилізинг гормонів існують в формах для внутрішньом'язового (депо-форми) і підшкірного введення, а також у вигляді назальних спреїв. Найбільш часто застосовуються такі діючі речовини: бусерелін, гозерелін, трипторелин. Парентеральні форми препарату потрібно вводити протягом перших 5 днів менструального циклу. Антагоністи гонадотропін-рилізинг гормонів можуть застосовуватися як у вигляді монотерапії міоми матки, так і для зменшення розмірів матки з метою її підготовки до подальшого оперативного втручання.
Недоліки консервативного методу лікування міоми матки
Незважаючи на всі свої переваги, консервативний метод лікування міоми матки далеко не завжди сприяє повному зникненню патологічного процесу.
Важливо пам'ятати, що наявність даного новоутворення вимагає не тільки правильно проведеної діагностики і призначення схеми лікування, але і обов'язкового подальшого контролю динаміки процесу за допомогою регулярного гінекологічного огляд раз на півроку протягом перших 5 років після встановлення діагнозу.
Такий підхід дозволить вчасно визначити наявність показань до хірургічного лікування з вибором оптимального методу оперативного втручання, а також діагностувати інші патологічні стани на самих ранніх стадіях. Адже відповідальне ставлення до свого здоров'я - кращий спосіб профілактики захворювань. Спасибі, що Ви залишаєтеся с. Читайте інші цікаві статті на сайті в розділі «Гінекологія».
Можливо, Вас зацікавить також: Некроз міоматозного вузла: коли міома матки загрожує Вашому житті